Горіти, але не вигоряти: як зберегти баланс роботи та життя

«Треба бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі швидше». У 21 столітті крилата фраза Льюїса Керола з книги «Аліса в Задзеркаллі» залишається доречною і нагальною.

Хоча пандемія короновіруса обмежила фізичні переміщення по світу, темп життя продовжує набирати обертів. Невизначеність останнього року постійно спонукає людей працювати більше і шукати нестандартні рішення для нових умов. Частковий або повний перехід в режим віддаленої роботи стер межу між професійним і приватним життям.

Термін «синдром емоційного вигорання» ввів в ужиток американський психолог Герберт Фрейденбергер у 1974 році. За теорією причиною вигоряння стає конкретна робоче середовище або спосіб організації праці. Вчений рекомендував справлятися з ситуацією як на персональному, так і на організаційному рівні. Наприклад, скорочувати робочий час, підтримувати або навчати співробітників.

За результатами дослідження консалтингової компанії Deloitte, в 2020 році 70% респондентів зазначили, що стикалися з емоційним вигоранням на роботі. 50% опитаних повідомили, що проживали цей стан кілька разів. Згідно з анонімним з опитуванням, проведеним додатком Blind, до визначальних факторів вигоряння відноситься надмірне робоче навантаження, розмиття кордону між роботою і домом, відсутність вільного часу і необхідність постійно залишатися на зв'язку.

Відповідно до класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров'я, вигоряння – це синдром хронічного стресу, що виник на робочому місці, з яким людина не справляється. ВООЗ визначає 3 характеристики синдрому:

1. Постійна втома і виснаження.
2. Відчуття відстороненості від роботи або негативні емоції, які виникають при думці про роботу.
3. Заниження професійних досягнень, почуття некомпетентності, зниження продуктивності праці.

З точки зору біохімії задоволення від роботи забезпечує дофамін. При здоровому стані кожна виконана задача супроводжується виділенням цього гормону. У ситуації емоційного вигорання схема перестає працювати: кількість завдань зростає, а задоволення від виконання не настає.

«Легше запобігати хворобі, ніж її лікувати». Дотримуючись завіту Гіппократа, директор центру навчання і розвитку в AsstrA Карина Будинська підготувала рекомендації, які допоможуть запобігти розвитку синдрому емоційного вигорання.

Карина Будинська

1. Проаналізуйте поточні проєкти і порівняйте з наявними ресурсами. Відмовляйтеся від нових проєктів, якщо навантаження і так непомірне. Важливо контролювати власну завантаженість і відстежувати, що додати в список справ, а що – ні. Чи вдасться виконати самостійно або пора делегувати. Зверніть увагу на спонтанну згоду, можливо, ви берете нове завдання, тому що боїтеся відмовити.
2. Аналізуйте розпочаті проєкти раз в тиждень, місяць або квартал. Визначте, що встигли зробити, з ким спілкувалися і, головне, чого досягли до проміжному етапі. Аналіз допоможе зрозуміти, яке місце ви займаєте в системі координат проєкту.
3. Плануйте і продумуйте не тільки робочі завдання, а й особисті. Записуйте в календар перегляд фільму, зустріч із друзями, тренування. Перевіряючи календар з планами, ви побачите орієнтир на найближчий час, і це буде не тільки робота.
4. Пам'ятайте про основу – харчування та сон. Збалансована дієта допоможе організму отримувати необхідні для безперебійної роботи нутрієнти. Щоб відновити сили, бажано засипати до 23.00 і спати 7-9 годин в темному провітреному приміщенні.
5. Займайтеся спортом – прогулянки, біг, велосипед, ролики, йога. Виберіть фізичне навантаження, яка підходить до звичного розпорядку дня і персонального спортивного ритму. Практикуйте дихальні вправи та медитуйте. Усвідомлене дихання допоможе розвинути фокус і присутність в моменті.

Застосовуйте різні інструменти, щоб підтримувати позитивний настрій і ресурсний стан. Це допоможе уникнути вигоряння й утримувати баланс між роботою та особистим життям. Нехай у кожному календарі з'явиться категорія «Турбота про себе».